Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/115

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

нього життя і замітив у них такі ж самі манєри[1].

  1. Пізніще я здибавсь з молодшим виводком черниговських панночок і сам з жалем бачив, що діло не стало на самих хлопячих манєрах, а що вони привчились серед украйінських народолюбців і пива пити більш, ніж треба навіть хлопцям. То була нещасна группа, звісна під назвою „гави“. Час (1875–1878), — роки, котрі наступили вже після того, як скінчивсь невдачний похід в народ россійськоі молодіжі, а по части і вплив украйінофілів не дав йім пітти „в народ“ на пропаганду соціалізму, ні в інші подібні россійські революційні заходи, — та ніхто йім не показав і іншого чесного, а при тому й органічного діла, ніхто не навчив йіх працювати стало!! І вони майже всі пропали марно і навіть на встид власне украйінофільським кружкам, до котрих були найблищі. Характеристично, що один з ліпших членів молодого кийівського украйінофільського кружка, з котрим зблизились ті „гави“ і котрий в ті часи перейшов од ворогування против соціалізма „радікалів“ до бучних розмов на соціально-бунтарські теми („Парова Машина“ й т. і.) пресурйозно споривсь з моєю жінкою,