Далі, як пойіхав я з Відня в Галичину, то перше слово, яке я чув від молодих Галичан, — це дивування перед тим, які освічені в россійській Украйіні жінки. Це була перша побіда, котру одержала нова россійська культура в австрійській Руси, побіда, котру volens-nolens признавав кожний Галичанин, навіть і ті, котрим не подобались манєри Россіянок.
У Відні мене задержала всесвітня виставка, з котроі я мушу тут спомянути те, як мені не хотіли в угорському виділі показати славянських шкільних книг, в тім числі й руських, а нарешті дали тілько один нумер урядовоі шкільноі газети з руським ви-
котра дивилась на це пянство „гав“ як на „безобразіе“, а на потворство єму з боку мущин як на гріх проти людскости, і доказував, що коли жінка хоче мати рівні права з мущинами, то мусить рівнятись з мущинами в усьому!!
