Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/130

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

консерватизм передових тогди Русинів, як Антониа Добряньского, Малиновского, Яхимовича, Ґинилевича висказав він осібність малоруску, але в найважнійшій признаці тоіже, в язиці, завсігди натура тягнула єго як вовка до ліса, сиріч до кумира всероссійського. Відкликнув ся Дідицкий „Словом“ и на Украіну, здає ся не з своєі власноі ініциятиви; пішли кореспонденциі „з за кордону“, наслали до редакциі „Слова“ Украінці (Куліш) книжок багато на розпродаж. Каяв ся він, що спровадженєм утворів украінських викликав на себе самого, на своі утвори конкуренцию и засуд. Но пропало: молодші Русини зачали дорожити єдностію народною з Украінцями, зробили реакцию проти монополю літературного и політики руськоі Дідицького и єму подібних. Нумер 1. читав сам и спродавав другим утвори украіньскі; даже фонетикою не соблазняли ся Русини