ктуального світа, як у Львові, не кажучи вже про другі міста Австрійськоі Руси, нігде не бачив меншоі у ваги, котра давалась читанню для загального образовання. Галичане мають кавярні, куди майже кожний забіжить що дня, мають товариства; і там і там єсть газети, майже виключно австрійські, в котрих Галичанин пробіга телеграми та дивиться каррикатури і Witz'и (обовязково, навіть більш, ніж телеграми!). Дехто дома або в наукових бібліотеках працює над спеціяльностями, хоч найбільше над вузькими, далекими від інтересів житя, та ще й по старомодним, схолястичним методам. Але власне образуючого читання в Галичині я майже не бачив. Публичних бібліотек за мало, кабінетів до читання майже не було, нічого подібного до музеів у малих німецьких універсітетських містах; товариські бібліотеки мізерні на встид; по домах теж
