з людей власне релігійних не пристане до ультрамонтанства, а люде думок безконфессійних (як більшість інтеллігенціі в Россіі) не пристануть ні до якого клерикалізму. Побачивши, що украйінофільство в Галичині, — то б то в єдиній крайіні, де воно може стати сурйозним громадським рухом, поки в Россіі нема політичноі волі — являється з прапором клерикалізму, то б то культурні реакціі, освічені Украйінці в кінець відвернуть ся від украйінства і пристануть цілком до великоруських прогрессівних напрямків. А без підмоги з россійськоі Украйіни навряд щоб навіть формально-національний рух міг у Галичині втриматись і не вилитись цілком у мертвородне рутенство, котре на решті й є дійсною основою й самого „словізму“. Так ліпше і вже галицьким народовцям стати рішучо хоч найпоміркованіще, осередком прогрессівного напрямку европей-
