пили до редакціі статуту такого товариства, і щоб в тій редакціі взяв участь той пан, що привезе гроші, а також і я. Незабаром явивсь сподіваний Украйінець і показав нам у „Бесіді“ пачку 6000 рублів. В той же час надйіхав згаданий приятель-січовик, а по ньому й Евг. Желехівський. Кілька разів збірались ми для нарад над статутом нового товариства, котре поклали назвати „Тов. імени Шевченка“.
Я вже не памятаю тепер деталів сього статута, котрого конечну редакцію мусів виробити К. Сушкевич, як юрист, але головні точки, на котрих найбільш напирали ми два Россіяне і котрі підпирали молодші Галичане — січовик і Желехівський, були: 1) Щоб товариство мало переважно науково-літературну ціль, при чому й направляло б свою працю перш усього на дослід народнього життя на Украйіні, 2) щоб доступ до нього був найлекший
