реклади. В перших я не дуже смакував, може через те, що вони були найбільше поетичні, а нам, россійським Украйінцям, поезіі з галицькою акцентуацією майже всі видають ся якоюсь чудною прозою більш, ніж поезією. Через що се так, — не скажу, хоч пісні народні галицькі не роблять на нас такого вражіння, а здають ся нам такими ж, як і наші. Бачучи працьовитість Літератора, я радив йому взятись сістематично за переклади на нашу мову ліпших творів напр. німецької нової літератури, і, відповідно своім поглядам на натуральність зросту нашої літератури з низу в гору, радив перекласти на початок Шварцвальдські оповідання Ауербаха. По тому, як скривив ся і замислив ся Літератор, коли я таке сказав, в мене пробігла грішна думка, чи зна він те оповідання? В усякім разі він з явною нехіттю відповів мені:
