Прийіхавши у Львів я довідавсь, що справа перевозки „Впередъ“ досить там звісна, — і всі до неі показували сімпатію. Де-кому я заявив своє зди-
гальними і спеціяльно в польській справі. Про се ми спорились нераз і в Цюріху, але С. Под. зоставсь Впередчиком досить переконаним. Опісля вже він починав зближатись до мойіх поглядів, але наші публичні взаємини були більш у тому, що С. П. поручав мені друкувати єго готові праці, котрі я іноді мусів місцями поправляти — в якому змислу, чи в гостріщому, чи в поміркованіщому, читач побачить в свій час. На друк тих свойіх праць С. П. висилав мені гроші по рахункам тіпографій.
Коли ж в 1879 р. С. П. зачав видавати своім коштом періодичну „Громаду“ (проєкт, котрому я довго протививсь, — покликаюсь на М. Павлика), і коли розлютовані за те єго родителі (про котрих С. П. завше казав мені, що вони знають і навіть в основі поділяють єго погляди) здумали покарати його, мов малу дитину, і залишили його без грошей, так що
