вуваннє і почув відповідь: „а нас що то обходить? до наших соціялізм не пристане, бо в нас соціяльноі квестіі
по смерти свого першого сина С. П. навіть телеграфував мені, щоб я вислав йому 100 фр. на похорон, — і потім незабаром заболів, розстроєний між інчим і тією мукою, яку йому завдали освічені й багаті родителі єго, — то він зоставив за своєю „Громадою“ довгу 900 фр, котрий я й виплатив сам. Пишу се не для того, щоб убіляти себе від болота, кинутого на мене родителями С. П. в „Русской Старинѣ“, а для характеристики тих россійських кругів, до котрих належав батько С. Подолінського, один з поетів „пушкінськоі плеяди“. Додам, що С. П. був єдиний син у свойіх родителів, і що маєток йіх, котрий вони так берегли, купив у них бувший кийівський ген. губ. Чертков, орган котрого, „Кіевлянинъ“ приймавъ досить велику долю в нагінці на С. Под-ого й на мене з поводу періодичноі „Громади“, як раз перед тим, як влагодилась отся спродаж.
