Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

шов до універсітету (в Кийіві), навіть не думаючи, що б міг бути прінціпіяльний конфлікт між тим украйінством і культурним же россійством, або ліпше россійським европейством[1].

Зараз поступивши в універсітет (1859 р.), я пристав з усім полтавським кружком нашим до „воскресних школ“, бо перша така школа (у Кийіві на Подолі) була одкрита нашим кружком. Тут практика поставила перед нами перше з украйінських питань: на якій мові вчити в школах? Ми рішили це питаннє тим, що вчили на

  1. Треба сказати, що такого конфлікту не показував і сам тоді найгарячіщий украйінофіл, д. Куліш, як видно з його „Эпилога къ Чорной Радѣ“, котрий був напечатаний в московсько-славянофільській „Русской Бесѣдѣ“ і котрий я читав з запалом, особливо слова про Шевченка, що називався там не по імені, а тільки „величайшій поэтъ украинской словесности, пѣвецъ людскихъ неправдъ и собственныхъ горячихъ слезъ“.