Россіі, він казав: „Др-ов замислав общій кавардакъ: вивернути до гори ногами й злити в одно радікальство й украйнофільство“. Добре характеризує політичне образуванє тодішніх украйінських кружків, що сього приятеля за єго радікалізм приміром звали „Гамбеттою“ і здивувались, коли я раз сказав: „на що ганьбити доброго чоловіка, прикладаючи до нього імя сього крутія, котрий сам не зна, чого він власне хоче, окрім карієри?“ — Та так мій бідний приятель, чесніща душа, покінчав і житє своє з іменем шефа французьких оппортуністів!
З рештою „общимъ кавардакомъ“ і в загалі біжучою політикою в Киіві я займавсь мало: курс в універсітеті і праця коло „Историческихъ пѣсень малорусскаго народа“ та в „Югозап. Отдѣл. Геогр. Общества“ забирала у мене майже весь час. Окрім того я, хоч і нажив собі репутацію політич-
