Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/255

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

и вимінки там поставлені зовсім не суть того роду, щоби симпатиі спиняли, и пробивається трохи недорозуміннє, вимагаюче доперва вияснювань, — сей лист є нам повним доказом, що значна часть интелігенциі украінскоі не тільки симпатизує безъусловно з руско-народною партиєю у Галичині, але й розуміє наше положіннє, наші прямовання так добре, як тільки бажати б, щоб усі сини одноі матери Руси-Украіни розуміли. З цілоі душі, з цілого серця пишемося на остатній уступ нинішнёго листу: геть усякі непорозуміння! сполученими силами!

Мусимо враз однако висказати, що не тільки розъєдинення, але й якого не будь більшого непорозуміння не боімося. Як в обох листах з Украіни так и в поглядах и прямованнях руско-народноі партиі у Галичині зовсім нема значноі ріжниці: всі ми хочемо розвивати нашу малоруску народність; всі