деякі товариші з колишніх громадян і це підняло в них репутацію „космополітів“ (мовляв — „чесні люде“!). Тим часом в Кийіві зібралось кілька мойіх земляків з Полтавщини, котрі потроху пробували пера. Один з них, потім доволі звісний етнограф, став жити в мойім домі. Почались між нами знову розмови про украйінську літературу; почались вони з того пункту, на котрім йіх зоставила померша (власною смертію) „Основа“ — полемікою з московськими славянофілами за питання: чи може украйінська література зовсім зрівнятись з россійською, чи мусить зостатись тільки літературою „для домашняго обихода“, як казав Аксаковський „День“? Мойі земляки вірували, що украйінська література може в усьому рівнятись з россійською і для того ставили першим обовязком „розвивати мову“, а для цього, казали, найліпше перекла-
