нѣ“. Місце єго в К. Телеграфі заступив один наш знакомий, не патентований украйінофіл, і під єго редакцією хоч не обходилось без клопотів, та все таки хоч не було спорів про літературний бік справи, про тенденцію. Газета почала пускати корені. Так за те й ворогів йій прибавилось більше і вони напирали на Гогоцкого, роблячи єго відвічальним за украйінофільску газету єго жінки. Гогоцкий став вриватися до жінки, коли в неі бував наш редактор, чіплявсь до него.
А з другого боку патентована украйінофільска братія мало робила для газети; більша частина з тих, хто формально обіцяв бути сотрудниками, не давала нічого. Вся праця легла на 4–5 чоловіка, котрим нарешті увесь стан річей огид, і вони просто поставили перед братією питанє, чи не лишити нам К. Телеграфа?
