Більшість рішила не лишати, хоч за те, щоб лишити, подали голоси всі писавші, котрі незабаром майже всі стали емігрантами: я, С. Подолінський, Зібер, Волков.
„Се значить, ми присуджені на каторжну роботу, — обернувсь я до тих, що самі писати не хотіли, а з легкою душею. подавали голос за те, щоб другі писали. — Ну, так я кажу просто, що на безсрочну каторгу я не йду. Протягну ще якийсь час, і коли все буде по старому, то кажу наперед утечу з сего Сібіру, не питаючись ні в кого“.
Треба сказати, що мій стан у К. Телеграфі був найтяжший. Злоба проти газети направлялась переважно на мене, котрого робили відвічальним навіть за ті статі, про котрі я не знав, або котрим був противний в редакційній раді. Гогоцкий спеціально лютував на мій сепаратізм,
