нове, все за хлопом побиваєтесь, кажете землі йім дати. Але ж ви не знаєте натури нашого хлопа. Алеж як дати єму землю та лишити самого, то він ляже під грушкою, тай спатиме і нічого не робитиме“!
Сі слова ліпше ніж цілий том малюють ступінь розвитку, на якому стояла галицка громада в 1875 р. і прибавляти мені до них нічого.
В кінці юля я вийіхав у Галичину з одним молодим приятелем, котрого я буду звати Х. Б. Ми пойіхали на Радзівілів, щоб оглянути Почаів. В Почаєві ми надивувались на єдину в православній Руси не темну церкву (перероблена з уніятскоі), на мужицкі костюми на фресках церкви, котрі представляють чудеса почаівскоі богородиці, на монаха, котрий росказував нам, як недавно трохи не згоріла чудотворна ікона, котра між іншим, по легендам, втушає й пожари.
