В Бродах, на австрійскій митниці, случилася з нами пригода.
Галичина безспорно зостаток Польщі з державного погляду і тому не дивно, що тут Поляки-чиновники поспішаються помститись над „Москвою“, над усяким „Москалем“, котрий попадеся йім у лапи. А митниці так і навмисне зроблені на те, щоб надокучати людім. До того-ж звісно, що галицко-польске чиновництво рекрутуєся з раси, котра і без того рада показати свою важність над підлеглим чоловіком. Через те нема в Европі митниць більш нудних і надойідливих, як галицкі, хиба російскі.
У нас же в багажі було таке, до чого безпремінно мусіли причепитись польскі митарі, — а власне багато книг російских і украйінских. Я віз чимало кієвских видань етнографічних і популярних, щоб роздати йіх по австрійскій Русі. А мій спутник ду-
