Ця сторінка вичитана
біга суворий Катон з митниці і пита: „А якже буде з книгами?“ „Вже скінчено, кажу я. „ Хиба пан говорив з начальником? з тим паном, що з усами, — показує на якогось пана віддалека. „Ні кажу“.
Катон сам побіг до пана з усами, а Русини тим часом пха наші скрині в вагон. Бачу я, Катон показує на нас руками. Бачу і міну і жест обома руками начальника, котрі значили „Idź pan do diabła!“ Катон вертаєся назад, я віддаю єму салоновий поклін і вскакую в вагон. Пойізд двигаєся… ми благополучно прибуваємо в Львів, куди мусіли на тойже час прийіхати з Відня Галичанин О. Т. і Украйінець С. Подолінский, з тим щоб у купі з нами йіхати в Гуцульщину.
Прийіхавши у Львів, ми, звичайно, пішли на Бесіду, читати газети, але ні до кого зі Львовян я поклав
