собі не ходити й розмовляти з ними як найменше. На Бесіді встрічні Правдяне самі зачіпали спорні пункти. Я відповідав, що скінчив своі спори з Правдянами і буду виступати проти них тілько тоді, коли вони будуть говорити від имені всіх Русинів-Украйінців, а тепер прийіхав шукати, чи нема в Галичині других людей, з котрими нам можна працювати для народа без спорів. До нас у готель заходив Волод. Ганкевич; я лишав єго споритись з моім молодим товаришем, для котрого species hominum — narodovius Leopoliensis була дивоглядною.
Одного дня Х. Б. заспорився з Ганкевичем про те, як дивитись на засудженого в крімінал. Ганкевич доказував, що признаний судом злочинець є непремінно лихий чоловік, котрому не можна ні спочувати, ні помогати, — котрого не слід жаліти.
