украйінський. „Зробіть, казав він, перш усього інвентарь тієі мови, яка єсть у народа, та по авторам близьким до народа (якими були старші украйінські писателі, безтенденційні, до-украйінофільськоі доби), — то може виявиться, що не треба буде ні ковати деяких слів, ні переписувати йіх з латині (поет-полтавець був за ковання, а згаданий правобережець за латину). Також само, по Судовщикову, замісць того, що б розмовляти на голо про самостійність украйінськоі мови й національности, треба було зробити граматику украйінську (порівняючи з великоруською, польською й церковно-славянською) та опрацювати тим же ж порівняючим способом етнографію украйінську. По довгих спорах, словник Рейфа одсунуто на зад, а далі й забуто, і кружок узявсь за граматику. Згодом, як пішла чутка про нашу роботу, то з Харкова звістили нас, що
