нас гроші, не хотіли навіть підводити застави, так що наш візниця мусив злазити і робити йіх роботу, при чому жиди ще єго й лаяли. Два рази в силу ми вдержували антісеміта Х. Б., щоб не побив жидів.
На другий день ми прийіхали до цілі, в гірске село, дуже близьке вже до угорскоі границі. Видимо не багата сімя попа стріла нас дуже гостинно і при тому без тих буржуазно-польско-австрійских манєр, котрі панують по більш „цівілізованих“ кутках Галичини і котрі досить прикрі для людей, звикших і до російскоі простоти і до романских салонів. Про житє народне ми довідались мало, — не було часу. Так хиба приглянулись поверховно до того, що таке Гуцул, єго хата, костюм. На другий день пішли в церкву, де я бачив більше подобенства до наших православних церков і нашоі служби,
