ніж по городам Галичини. Після служби наш хозяін-піп попсував нам духа промовою до єго нечисленноі гуцульскоі пастви. Видимо він почував потребу перед гістьми щось сказати пастві, і сказав на тему, котру тоді любила розвивати галицка пресса: пянство й лінивство хлопів. Вийшло якось ex abrupto, безтактно, грубо. На нас найшов сум, та й Гуцули, здавалось, стали дивитись на нас понурійше: мовляв, се для вас, через вас нас вилаяно!
У вечері друге неприятне вражінє: коли ми сиділи в кружку, гості і досить численна сімя хозяіна, і розмовляли, при чому й дочки хозяіна, видимо не дуже вчені, просто й мило роспитували нас про Украйіну, — прийшов якийсь чиновник Поляк, поліцейский чи лісовий, про котрого нам уже казали, що він роспитував про нас. Він увійшов з поль-
