дий член М. Павлик підняв справу про переклад на народну мову церковних книг. Ніхто не підпер сеі думки. Після мітінга зосталась в усіх тілько утома. Ми, Украйінці, позволяли собі говорити, що колиб у нас була така воля, то інакші б у нас плоди давали мітінги. Галичане, навіть радікальнійші, мовчали конфузливо, або складали вину на „москвофілів“, проводирів мітінга.
Після раннього мітінга мені до велось обідати серед купки народовців, переважно молодих попів. Завелась розмова між іншим про „Просвіту“. Тоді Просвіта не печатала навіть утілітарних книг (про гній, закони і т. і.) а виключно баєчки для дітей та біографіі чудотворців. Се йій закидав я в К. Телеграфі. „Правда“ відповідала, що Просвіта добре робить, бо перше треба навчити народ „моральности“.
