трого доля, а по части й начальство, поставили у примус говорити по рускому й по німецкому. В Буковині, тай в усій нашій крайіні, чимало таких атомів, і живуть вони, сповняючи те, що велить йім грубий егоізм або воля начальства. Безспорно, що націоналізм для таких індівідуумів, навіть коли він не обходиться без певноі долі шовінізму, буде для них ступнем до висшого, до того, що все таки вони стануть „звірми громадскими“, говорючи словами Арістотеля.
Вийіхавши від поштмайстра, ми мусили зараз прибути до місця, де зливаються два потоки, і повернути по берегу лівого. Так виходило по мойій карті і таке наказував я візниці. Але візниця казав, що він роспитував людей і що ми мусимо ще йіхати по над правим потоком. Я замовк, але згодом запримітив, що ніякого другого потоку нема, і казав
