Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

(розвивати літературу знизу вгору). В такім поступанню ми бачили єдину гарантію й того, що ми зробимо не тілько самостоячу, але й живу украйінську культурну мову.

Це були головніщі одміни думок в нашому кружку. Та були й інші, зрештою досить природно звязані з попередніми. Націоналісти звертали всю причину лихого стану украйінства на „ворожих сусідів“, раді були задирати йіх (звісно, більш проміж себе, або в анонімних дописях в Галичину), хоч на ділі корились перед властями предержащими і вдавали з себе релігійно-політичних консерваторів. Остатнє було тим лекше, що дехто з націоналістів вважав для себе навіть обовязком звісний консерватізм думок, через те, що й народ держиться звісних традиційних думок. Напроти ми (читач, певно, вже догадавсь, що другого напрямку держались попередні космополіти) ду-