Ця сторінка вичитана
Про коня — я довідавсь тілько, що єго пішли ловити і що як піймають, то зараз прийдуть до Чеха. Прийшлось таки пождати, але нарешті я зліз на сідло, Гуцул узяв коня за повід і ми „побігли“ під гору, з тим, що як дійшло до справжньоі гори, то я зліз з коня і він ніс тілько мій куферчик. „Не рано прийідемо,“ кажу. „А ви би хотіли на коли?“. „Та так на службу церковну“, кажу, щоб означити час. „А якоі-сте, паночку, віри? Руськоі?“. „Рускоі“ кажу. „Ну, до руськоі служби може ще й поспіємо, а до волоськоі спізнилисмося“.
Значить, я не рускоі віри, а волоскоі, догадався я. Руска віра — то галицка, унія, а волоска — православіє.
Дорогою я роспитував Гуцула про попа в селі, про школу (майже нема), про податки і т. і. Виходило,
