Ця сторінка вичитана
Стали підниматись у гору досить круто, при чому мені прийшлось злізти з коня. Вітер і дощ різали лице. Часами я почував слабість, котра бувала в мене й на Альпах у таку погоду і котра мусить бути проявою того, що звуть у французкій Швейцаріі mal de montagne. Хвилинами я не міг іти й чув себе близьким зомліня.
Горстка ягід гогодз (брусника, Preisselbeeren), зібраних по дорозі, або трошки води з потоку під ногами-ж з каплею рому вертали мені на час енергію, і так ми вибрались на гребінь, одмічений хрестом, як і в Швейцаріі. На гребні обхопив нас великий вітер. „Сідайте, паночку, на коня, будемо бігти“, сказав Гуцул-провідник, дріжучи.
Я звернув увагу на єго одежу. Вона вся була полотняна, змокла. „У Вас нічого теплійшого нема?“ спи-
