Я кажу: ви дуже круто тягнете коня, ідіть отак (показую — зігзагами) то кінь здержить. Гуцул не слуха, кінь спинаєся, Гуцул опираєся, і нарешті я з ужасом бачу, як кінь таки летить назад, а Гуцул, держучись за уздечку, як за радіус, описує дугу по воздуху і пада низше коня.
Ну, тепер пропали й кінь і Гуцул, думаю я, і біжу до них. Але ранійше, ніж я прибіг, кінь устав, а потім і Гуцул. Тут я вже не видержав і став кричати, хоч і без грубих слів, що все лихо від того, що Гуцул мене не слухаєся й тягне коня круто на гору. Гуцул влагодив коня й послушно пішов зігзагами вгору; кінь піднимався благополучно. Я став передихнути, — коли обертаюсь: нема ні коня, ні Гуцула. Я бігаю, кричу: нема нікого! Пометавшись ще, я рішаюсь сам іти вгору, і через 5–10 мінут бачу крізь ту-
