лежить низше о кілька кілометрів, а що в домі є тілько якийсь Німець, швець, з жінкою, котрий займа там одну хату. Німці оказались якісь стративші західну культуру і подібні до наших мужиків. Впять показалось, що в тих Німців, що живуть над озером, нема ні утки, ні курки, так що йісти мені дали тілько два сорта, але все таки не барабольників, а чогось подібного до клюцок чи галушок, — один з юшкою, а другий без юшки. Перед тим питали мене, чи не хочу я буркуту, — і Гуцул казав що на Угорщині все пють вино з буркутом, але я взнавши, що вина нема, не схотів і буркуту. Побачивши-ж, що йісти нема чого, окрім галушок, спитав буркуту і взнав, що се Mineral-Wasser з недалекого потоку. Принесли, — кисленьке, не смачне. „А я казав, що на Угорщині все пють буркут“, каже торжественно Гуцул. Чудаки!
