Так я довідався, через що ми трохи не зблудились на довго. А коли стали сідлати коня, щоб нам йіхати далі од форштерів, то я довідався ще про третє джерело наших незгод: у коня оказалось стерто на спині в тім місці, де привязано мій куферчик. Коневі боліло, через те він і на диби ставав…
Тепер я звелів инакше перевязати куферчик, і ми пойіхали вже досить рівною дорогою в Луги, де, як казав Гуцул, можна переночувати те-ж у Німця (здаєся, теж форштера, тілько в одставці), котрого він знав, перейіздючи кілько разів до Сігету, тілько иншим перевалом через гори, з бриндзею, котру возив, як і другі, з Жабйого на спродаж в Сігет. (Виходить, що мужики галицкі таки знають угорский бік більше, ніж попи!)
Мій провідник дуже хвалив того Німця, в котрого ми мусіли ночувати.
