Ця сторінка вичитана
то до мене з досить довгими промовами. Але-ж що, коли ми єго не розуміли!
Я ще в Чернівцях „попікся“ на руминскій мові. Я поклався на те, що знаючи латину, італіянску та французку мову, я як небудь дам собі раду з волоскою, так як мені случалось вправлятись з іспанскою та португальскою. Але ж у Чернівцях я побачив, що я нічого не розумію по руминскому і що Румини нічого не розуміють з того романского діалекту, котрий я для них витворяв. Причиною першого була перш усього вимова, як мені здаєся, дуже віддалена від загально романскоі. Подібне я замічав у Славян в Лужичах та в Крайінців, хоч на письмі мови йіх дуже легкі для мене. Окрім того послі, читаючи руминскі книжки, я замітив, що найбільше втрудняють нас власне славянскі слова, котрих
