Спеціально про Украйіну Гомичков знав мало і не інтересувався нею. До Россіі, як до держави, він мав пошану, хоч часами говорив про неі фрази з „Neue Freie Presse“ але внутрішніх справ Россіі, культури, літератури зовсім не знав і ледви міг назвати напр. кількох авторів россійских, тай то путав йіх твори, кажучи, що він дещо мав попереду від Де Волана, консула в Пешті. У него в домі, як і в бібліотеці манастиря в Мункачі, я не бачив ні одного классіка россійського.
А то ось іще знаток Россіі — учитель гімназіі до котрого повів мене Гомичков. Той, роспитуючи мене про Кієв, спитав мене: а Новгород недалеко від Кієва? „Який Новгород, питаю: Волинський, чи Сіверський?“ Учитель показав затрудненість. „Отой Новгород, що про него часто говорять в історіі“. „Новгород Великий, кажу: колишня республіка?“
