міщанство піддалось мадяризаціі, котра несла за собою все таки просвіту, — а нарешті почали мадяритись і самі попи. При рущині зостались одні селяне, та за те зостались вони й без просвіти…
Пряшів стоіть серед словацкоі околиці, і Німців там чимало, та я спинився там на довше, бо там стоіть руська, уніятська епископія, котру я хотів оглянути, а при знадобі завести там знакомство. Я мав рекомендацію з Унгвара до одного попа, досить важного в епископіі, памятаєся Ладимірецкого по імені (він тепер умер). До него приступив я, як звичайно в Угорщині, з просьбою помогти збору матеріялу для „Историческихъ пѣсень малорусскаго народа“, а поки показати мені бібліотеку епископіі. Ладимірецкий — висока фігура, не маюча в собі нічого аскетичного, прийняв мене досить холодно і видимо хотів мене скорше
