збутись. По части матеріялу для Истор. пѣсень і т. і. подавав мало надіі, покликуючись на те, що околиця мало має руського. Бібліотеку показав на скоро, сказавши, що там нема нічого інтересного, рівно як і в церкві. Сучасного стану річей в мадярській державі Ладимірецкий не хотів чіпати (видимо, політик! як кажуть у Галичині). На прощанє тілько Ладимірецкий трохи вмнякшив свою важну фізіономію і подарував мені свою фотографію, при чому звернув мою увагу на те, що на нему орден на шиі, — він сказав і який, та я, профан в австро-угорській геральдиці і окрім того, як звичайно Россіяне, не звикший до пошани для орденів, — нічого не знайшов сказати на те.
Попрощавшись з декорованим прелатом, я вліз у вагон III кл., щоб вийіхати на дорогу, котра мусіла
