Ця сторінка вичитана
Началось звичайне „закусочне дійство“, котрим я покористувавсь, щоб познакомитись з Лукашевичем і умовитись з ним на завтра. Я поклав зостатись ще день у Львові ради Лукашевича, котрий видівся мені „єдиним тверезим в гурті пяних“, і ради Барвінського, в котрім виділась мені енергія.
Лукашевич признавав слушність моіх закидів народовцям, але відговорювавсь, що як на ново вернувшийся до Львова він мусить обзнакомитись знову з обставинами, перше, чим виступити з своіми думками публично в „Просвіті“ й Товаристві ім. Шевченка. Про В. Барвіньского я прямо сказав свою думку Лукашевичу, нагадуючи єму сцену з Пушкинського Дон-Жуана, де Лаура обертає ся до Дон-Карлоса:
|
Ты, бѣшеиный останься; |
