„Правду“. — Він радивсь зо мною, як би переказати в редакцію, щоб не слала газети так, а передавала оказіями хоч раз в рік.
„Я не прохав йіх висилати, — казав Кистяковський — я як получу ще, то просто віднесу в жандармську управу, бо по чім я знаю: може то жандарми шлють, щоб потім потрусити у мене тай знайти!“
Я пробував утихомирити Кистяковського, але тілько розсердив, і він пішов від мене з погрозою — понести таки „Правду“ жандармам. На се я йому сказав сміючись, що він таким способом донесе на мене, бо я до жандармів не піду, і коли справді получати „Правду“ (в котрій тоді не було нічогісенько політичного) діло „неблагонамѣренное“ і коли вже справді жандармерія зна, хто в Кийіві получа єі, то, значить, Кистяковський, очищаючи себе, продасть мене, котрий не прий-
