споритись з моім звичайним кореспондентом. Як звісно, всі славянські товариства у Відні доволі „панславістичні“ й почастно не пропускають пригоди (а тоді, напроти німецько-бюргерському централізму ще більше) показати свою сімпатію до Россіі. З цього настрою користуються панславісти московсько-реакційного напрямку, до котрих прихилялась завше частина Русинів, що належала тоді до товариства „Русская Основа“, куди входили всі буковинці й угорські Русини, що вчились у Відні. Щоб одрізнитись од таких земляків, Січовики віддалялись від усяких панславістичних зборів, в чому сходились з Поляками. Через те звичайно в усіх кореспонденціях в славянські, в тім числі й россійські газети про всякі урочисті збори віденьських славянських товариств стояла стереотіпна фраза: „були всі славянські то-
