І з тоі хвилини для власноі волі
Заложиш міцную основу.
Гей, брате Чеху, ми твого Жижки
Та́бора ще не забули,
Де ми за чашу громадську стояли
й козацького строю здобули.
З тобою, Серби́не, нераз ми братались
На суші й на Руському морі,
Як бились за волю народню юнаки
На Січі й в твоій Чорногорі.
З таким же запалом, з яким ми вмірали
За волю свою і за братську,
Ми раді повстати і кости зложити,
Щоб волю здобуть всеславянську.
Ой гляньте, Славяне, встають на Заході
Німецькіі грізніі хмари;
Ставаймо ж до купи! Забудемо, браття,
На віки нікчемніі свари.
Ой, не даваймо урвать ні частини
Славянського рідного краю,
