Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/91

Но проклят із нас той, хто волю зневажить
Чужоі землі забажає!

Зберімося, браття, в сімйю рівноправну,
І крикнем на братньому пиру:
„Ми хочем для себе й для цілого світу
Лиш волі, освіти і миру!

Ой, мати Вкрайіно, ой, Кийів наш чесний,
Коли б довелось серед тебе
Те слово почути і вольнеє знамя
Славянське підняти до неба!

Гейдельберг, 23 августа 1871.

По правді кажучи, мені було хоч і смішно, а все таки жалко й досадно побачити такий сюрпріз з моєю піснею, досадно через те, що мені здавалось, що основні думки моєі політичноі тредьяковщини були сказані ясніще в орігіналі, ніж у перешивці. А потім на-