Сторінка:Михайло Драгоманов. Про українських козаків, татар та турків. 1876.pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Тільки країв проходили,
А білий світ не виділи!«

Вже було казано, що татаре продавали своїх бранок і бранців у турецьку неволю, або давали турецькому султанові дань бранцями, як це було у 1563 році, коли кримський хан узявся одіслати султанові 20000 невольника. Ції бранці повинні були робити у турків на галерах, котрі турки звали каторгами. Галера була великий низький двохщогловий байдак і плила вона по воді і на парусах і на веслах; ціми то веслами і гребли невольники. На галерах було двадцять чотирі, або двадцять шість лавок, на котрих сиділо по 5 або по 6 чоловіка на кожній. Лівії лавки ділилися від правих проходом, а по цёму проході ходив галерний пристав з батогом у руці і підганяв ним невольників, щоб гребли. Спали і їли ції нещасні невольники по змінам, не зоставляючи ніколи ні галери, ні своїх лавок. Вони не мали ніякого спочивку навіть і у свято. Гірка була тая неволя, і невольники тільки чекали того часу, щоб утікти, або щоб їх хто-небудь викупив. Такі невольники склали ось яку жалосну псальму, або думу:

У святу неділю не сизі орли заклекотали,
Як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали,
У гору руки піднімали, кайданами забряжчали;
Господа милосердного прохали та благали:
»Подай нам, Господи, з неба дрібен дощик,
А з низу буйний вітер!