Четвертий Лях-Бутурлак,
Ключник галерський,
Сотник переяславський,
Недовірок християнський,
Що був тридцять літ у неволі,
Двадцять чотирі як став на волі,
Потурчився, побусурманився,
Для паньства великого,
Для лакомства нещасного!
В тій галері од пристані далеко одпускали,
Чорним морем далеко гуляли:
Проти Кефи города приставали,
Там собі великий та довгий опочинок мали.
То представиться Алкану-Пашаті,
Трапезонському княжаті, молодому паняті,
Сон дивен, барзо дивен на почуд.
То Алкан-Паша,
Трапезонське княжя,
На турків-яничар, на бідних невольників покликає:
»Турки, каже, турки-яничари,
І ви, бідниї невольники!
Которий-би мог турчин-яничар сей сон одгадати,
Мог би ёму три гради турецькиї дарувати:
А которий би мог бідний невольник одгадати,
Мог би ёму листи визволенії писати,
Щоб не мог ніхто нігде зачіпати!«
Сеє турки зачували, нічого не сказали;
