Бідні невольники, хоч добре знали,
Собі промовчали,
Тільки обізветься між турків Лях-Бутурлак,
Клюшник галерський,
Сотник переяславський,
Недовірок християнський:
»Як же, каже, Алкане-Пашо, твій сон одгадати,
Що ти не можеш нам повідати!«
— »Такий мині, небожята, сон приснився,
Бодай ніколи не явився!
Видиться: моя галера цвіткована, малёвана,
Стала вся обідрана, на пожарі спускана;
Видиться: мої турки-яничари
Стали всі в пень порубані;
А видиться: мої бідниї невольники,
Коториї були у неволі,
То всі стали по волі;
Видиться: мене гетьман Кішка
На три часті ростяв,
В Чорнеє море пометав…«
То скоро теє Лях-Бутурлак зачував,
К ёму словами промовляв:
Алкане-Пашо, трапезонський княжату,
Молодий паняту!
Сей тобі сон не буде ні мало зачіпати;
Скажи мині получче бідного невольника доглядати,
З ряду до ряду сажати
