він на захід від Київа у Хвастові та у Білій Церкві. До ёго у козаки стало тікати багато людей од польских панів з Волині та Полісся, та й з Гетьманщини, де, за часи Мазепи, козацька старшина зовсім стала на панів перевертатись та крепацькі роботи на посполитих людей і простих козаків накладати. Палій хлопотавсь, щоб московський царь приняв до себе і правобічню Україну, та щоб у купі однімати землю руську од польских панів та боронити од татар і турків. Та царь московський Петро тоді усі думки стягнув на те, щоб здобути од шведів берег Балтийського моря, де тепер Петербург, і зовсім не туди ёго думка була повернена, куди Палій ёго кликав. А до того Мазепа боявсь, що як будуть у купі козаки правобічні і лівобічні, то скинуть ёго з гетьманства за ёго панство і виберуть Палія. Він набрехав цареві на Палія, заманив Палія до себе, та й одіслав ёго в Сібір. Козацьтво на віки пропало на правім боці Дніпра, і хоть по троху край цей знов заселився, та тільки не вольними людьми, бо порожні землі позабирали польскі пани, накликали сюди людей, обіцяючи їм слободи на строк, а після строку повернули потроху у крепацтво. Мазепа ж захотів завести на Україні зовсім панське княжество, зійшовсь з шведським королем Карлом 12-м та з паном Лещинським, що Карл поставив у Польщі королем, і прикликав Карла на Україну, щоб воювати царя Петра. Тогді царь Петро випустив Палія з Сібіру, а з козаків мало хто згодився
