лихе, іде все тихим ходом до чим раз більшого поліпшеня“. С такою думкою Тюрґо́ оглянув переміни в людських думках і звичаях від найдавніщих часів, коли всі люде були дикі, до появи віри християнськоі, а від тоді до свого часу.
Кондорсе́ в своій великій книзі оглянув, досить докладно для свого часу, людський поступ від доби дикости аж до своєі, найбільше науковий поступ. При тім він ясно показав, яку вагу для того поступу мала вільність досліду, або вільність людей думати про всякі річи незалежно від усякого примусу, котрий звуть словом авторітет (се слово римське і вживає ся в нових мовах в розуміню уряду або верховенства кого небудь старшого над менчим, чи в учинках, чи в думках).
До вільности досліду наближали ся старі Греки, у котрих не було сильного попівства. Ся вільність майже зовсім пропала в Европі тоді, як виробило ся християнське попівство, що виставляло своі думки яко слово боже. Потім вільний дослід став трохи піднимати ся в Арабів і в тих Европейців, що почали вчити ся від них Більше підняв ся вільний дослід за часи гуманістів. Під конець сеі доби піднято справу церковноі зміни або реформаціі через те, що деякі богослови, як Лютер (1483–1546 р.), Кальвін (1509–
