стару землю, просвічені люде межи ними почали надіяти ся, що колись усі народи пристануть до йіхнього закону, котрий так виправдив ся щасливою для Жидів руіною вавилонського царства. Така надія підпирала ся тим, що дійсно і в тих чужих сторонах, де жили Жиди, і в Палестині, де серед Жидів почали жити, від часів грецьких царів, і чужинці, богато чужих пристало до жидівського закону.
С такими новими думками складачі пророцьких книг написали богато справді прекрасних, людяних річей про будуще жидівське царство, хоть понаписували немало й лютих слів ненависти до ворогів жидівського народу і до таких Жидів, що відпадають від батьківських звичаів та попівських законів.
У книзі пророка Іоіла росказує ся як чужинці нападають на Жидів, так як сарана налітає на поле. То допустив бог Яве, аби Жиди каяли ся та вернули ся до єго закону, а як вони покають ся, то настане день Єгови: сонце потемніє, місяць стане крівавий, і Яве почне судити народи, що давили Жидів, продасть йіхніх хлопців і дівчат Жидам, аби ті перепродали йіх инчим, і спустошить землі тих народів.
Найцікавіщі образи про суд Єгови над народами та про будуще жидівське царство находимо в книзі, котра зве ся книгою пророка Ісаіі і котра властиво є збіркою пророцьких
