війни від середи в ночи, перед днем, кули був арештований Ісус, до понеділка; та в свята і великі пости міщане випрошували собі у королів королівські мири, то є заборону приватноі війни і всякоі бійки в дни торгів та ярмарків, і закладали межи собою спілки, аби боронити божі й королівські мири, та союзи межи містами, аби в загалі боронити ся та вдержувати супокій в краінах. Королі, опираючи ся на міщан і на своє військо, держати котре стало рицарям дорого, від коли пригадано пушки, встигли зовсім угамувати приватну війну. Житє стало спокійніще.
Побіч того, вищі стани людности: попи, шляхта і міщане почали дбати про своі права в державах: аби на них не накладали податків без йіх згоди; аби йіх не карали без суду; аби не писали для них законів, не спитавши йіх ради, і таке инче. По деяких краінах і селяне почали добивати ся подібних прав, а скрізь добивали ся волі особистоі. В містах, де осідали увільнені люде, почали розвивати ся ремісла з усякими вигадами (як напр. дзиґарі й инчі машинки) та торг. Усіми сими справами та працями люде почали займати ся палко, відвикаючи від думки про саму смерть. У самих манастирях житє перемінило ся. Там між инчими переховували ся старі до-християнські книги, с котрих деякі все таки читали й попи та монахи, аби ліпше вивчити ся римськоі
