мити тих ідейних Українців, які потапали в московських демократичних орґанізаціях, що без самоуправи для України даремні всі їх змагання за демократичний лад; отже треба разом з тим стати до боротьби за права України та інших окупованих Москвою народів; 2) він думав, що може й дехто з ясніше думаючих, а ненавистю незасліплених демократів Москалів дасться переконати про потребу самоуправи для України і інших народів.[1]
З книжки цієї ми переклали і даємо читачеві саме цей другий розділ, що подає нарис історичних взаємин народів Східньої Европи, передовсім України й Московщини.
Це є найглибше вияснення перебігу історії Сходу Европи, яка існує в літературі, це ключ до зрозуміння ходу подій на цьому терені, річ глибоко повчаюча під кожним оглядом. Крім своєї історично-наукової вартости, вона, як все у Драгоманова, має рівночасно живий звязок зі сучасним політичним положенням. Коли читач з увагою прочитає ті рядки талановитого історика і найбільшого досі політика українського народу, то зрозуміє весь хід подій на терені Сходу Европи аж по нинішний день (хоч самого автора цієї праці вже від 1895 р. нема між живими). Прочитавши ту глибоку річ раз і другий, читач зрозу-
- ↑ Коли йде мова про успіхи цієї пропаґанди Драгоманова, то серед родовитих Москалів вони, як і треба було сподіватися, були майже ніякі, але зате серед мало національно освідомленої української інтеліґенції пропаґанда Драгоманова мала, як відомо, дуже корисні наслідки. Він відтягнув від общерусизму велике число людей на Наддніпрянщині, а в Галичині зробив розкол між москвофілами (приєднання до українства Франка, Павлика і тов.).
