за виїмком двох — подав перекладчик. Поділ на розділи і підзаголовки — теж діло перекладчика. Помимо того, що від написання цього розділу пройшло вже більше як 55 літ — щодо глибини розгляду історичних подій — він не має собі рівного твору в науковому, історичному письменстві. Яка шкода, що наші живучі історики України у своїй більшості — не знають творів історика Драгоманова!
Історія кожного народу є залежна від ґеоґрафічного положення його краю, від того ґрунту, де він живе. Щасливі ті народи, яким вдалося заняти пригожі землі. Але біда тому народові, якому доводиться жити в краю з таким ґеоґрафічним положенням, що вимагає від населення високих духових сил: точного ума, впертости і послідовности. Такі дуже „трудні“ території дісталися майже всім Словянам, в тім числі і тим, які займають велику східну рівнину Европи з її продовженням на Заході до долішної Лаби, отже Полякам, Білорусинам, Українцям і Москалям. Рівнинний вигляд краю приманює її мешканців до кольонізації в ширину. Збірними нитками є тільки ріки, але тому, що вони переплітаються між собою своїми допливами, отже річні кітловини легко лучаться з собою. Тому райони народів, що їх заселюють, не є точно від себе відділені.
