Коли поглянути на мапу рік, гір і болот Східньої Европи, то не трудно завважити, що вона розпадається на суттєві области, саме відповідно до річних кітловин: Одри й Висли, Німана, Західної Двини, Дніпра з Дністром, Ладожського Озера, Волги. Десять-одинадцять століть тому назад ми бачимо тут подібний розклад племен: Поляки над Одрою і в значній частині над Вислою, Литовці над Німаном, Кривичі (Білорусини) над горішнім Дніпром і над горішною Двиною, Поляни (Українці) зі своїми свояками над середнім Дніпром зі сусідніми областями; в ладожській кітловині, а також над горішньою Окою осіли словянські кольоністи, котрі, йдучи на південь і схід та змішуючись з усякими фінсько-алтайськими і туранськими племенами, дали початок многолюдному московському племени. По лініях рік тут пішли й дороги міжнародніх звязків і найближчі племінні звязки.
[Ось вони: а) лінія Невсько—Волжська, — Новгородсько—Болгарська, — тепер Петербуржсько—Астраханська, б) і в) Двинсько і Німансько—Дніпровська, — тепер Рижсько і Кеніґсберсько—Київська, — г) і д) Висло— і Одро—Дніпро—Дністрова, — тепер Данціґ—Штетін—Варшава, Краків, Львів, Одеса, з відгалуженням через Берестя, Пинськ до Києва і з продовженням на Ґалац. Уже знахідки новоперських і арабських, грецьких, франконських і анґльо-саксонських монет у тих ріжних областях означують розділення і звязки тих кітловин між собою. Це є кітловини: московсько-азіятська, литовсько-білорусько-українська і польсько-українська з додатком тепер румунської области Прута].
Але майже в кожній з тих річних кітловин і на кожній з тих міжрічних ліній, природа по-
