на сторону Москви, при чому кожне з осібна робило з нею договори, подібні до тих, які заключали українські козаки разом за всю Україну. Так на приклад мешканці міста Могилева в р. 1654 вимовили собі: волю по давньому управлятися маґдебурським правом, носити одежу по прежньому, не ходити на війну, не бути переселюваними в інші міста, свободу від військових кватерунків, вибір своїх шаферів для завідування приходами і розходами міста, удержання шкіл на взір Києва і т. д. (Соловйов, Іст. Россії X, 321). Подібні умовини заключено й з другими білоруськими містами. І що ж? — Пройшов усього рік, — і Білоруси казали, що вони „в мѣсто лучшого в пущую неволю попали”: міста стали „измѣнять” одно за одним, — а Могилівці встроїли правдиву сицилійську вечірню[1], перебивши 1661 р. семитисячний московський ґарнізон. (За це в р. 1708 Петро Великий, котрий з початку сам казав могилівському війтові, що „тоді Москва була дурна“, — відімстився в той спосіб, що приказав своїм салдатам, Татарам і Калмикам, підпалити Могилів з чотирьох сторін.
Селяни-Білорусини в свою чергу з початку радо повставали проти Польщі, так що сучасні Поляки жалувались, що „мужики, щодо них дуже ворожі; всюди покликуються на імя царя і роблять більше шкоди, як сама Москва; треба побоюватися чогонебудь в роді козацької війни“. І дійсно, швидко цілі повіти в могилівському воєвідстві „покозачіли“. Але московський уряд, рахуючи на те, що заволодіє краєм, волів мати діло з неорґанізованими і безправними хлопами, як з козаками і то-
- ↑ У 1282 році мешканці острова Сицилії справили кроваву „купіль“ французьким завойовникам; та подія відома в історії під назвою „сицилійської вечірні“.
